Поради щодо здорового медіаспоживання

1. Гарна звичка – оцінювати вплив інформації на свій емоційний стан і самопочуття

Медіаповідомлення здатні впливати на емоціі глядачів i слухачів. Медіа можуть викликати тілесні стресові реакціі, виснажувати. Не варто дозволяти медіа помножувати наші стреси. Якщо медіаповідомлення викликає неприємну емоцію, напруження чи хвилювання — це ознака, що в інформації може бути маніпуляція вашим психоемоційним станом. Ставте свій внутрішній фільтр на такий контент. Якщо слідкувати за своїми реакціями, то можна виявити, яких повідомлень зараз треба уникати, бо вони надто сильно «зачіпають» i виводять із рівноваги. Це й буде ваша межа прийнятності на зараз. Зміниться ситуація i ваш загальний стан, тоді ви зможете змінити свій фільтр.

Приєднуйтеся до тих потоків інформації, які вас підсилюють. Медіа можуть покращувати наш стан, сприяти відпочинку, емоційному розвантаженню, світоглядному збагаченню, зціленню i розвитку.

2. Медіадієта

Годуйте себе не лише «екранними стравами». Запроваджуйте медіадієту. Практикуйте медіапаузи — перерви без гаджетів. Свідомо не використовуйте смартфон чи телевізор під час їжі. Медіаповідомлення відволікають від

смакування, а зосередження на смаку є тим фактором, що допомагає зменшити відчуття стресу.

Не вмикайте телевізор як фон. Фонове споживання інформації — це шум, який виснажує нервову систему. Також воно небезпечне тим, що дає змогу краще навіювати думки i обходити ваш свідомий контроль.

3. Розуміння того, як працюють соціальні мережі

Не дивуйтеся тому, що у кожного — свої новини в соціальних мережах. У більшості соцмереж працює штучний інтелект (ШІ), який аналізує поведінку користувача, враховує його інтереси i пропонує ті повідомлення, які відповідають попереднім його діям.

Масмедіа постачають усім глядачам свого каналу однакову інформацію, а соціальні мережі — персоналізовану, яка відповідає попередньо проявленим інтересам.

Чим більш емоційно подана інформація, тим більше людей діляться нею, роблять репост i створюють цим інформаційну хвилю, яка розносить інформаційний вірус, що вражає розум i емоції інших. Чим більше «зачепила» інформація, тим більшу паузу треба собі дати перед розповсюдженням.

Не всі, хто є в соціальних мережах — то люди, не витрачайте на них свої емоціі та здоров’я. Співрозмовник може виявитися не людиною, а роботом (ботом), навченим гарно відповідати, щоб управляти вашою поведінкою.

Для збереження власного здоров’я маємо плекати в соціальних мережах емпатію. Співпереживання дає опору здолати наслідки трагедії, підтримка в соціальних мережах може зцілювати.

Відновлення контролю над медіаспоживанням - відновлення відчуття контролю над життям. Це не повернення до того життя, яке було до війни, — це поступова побудова нового.

/Files/images/у.jpg


Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні

Пояснюйте дитині, заради чого близька людина це робить. Буде легше подолати випробування, якщо розуміти його сенс.

Підтримуйте стосунки дитини з рідною людиною. Поставте фото на видному місці, коли є можливість зателефонувати, дозвольте дитині поспілкуватися. Альтернативою може стати запис голосу на телефон.

Відстежуйте, що дитина бачить і чує з новин. Дитина має право знати, що відбувається, але потрібно слідкувати, щоб вона не була переобтяжена інформацією. Коментуйте і пояснюйте, оскільки вона може зробити хибні висновки. І, звісно, діти не повинні бачити в телевізорі чи в інтернеті жахливі сцени.

Допомагайте справлятися з тривогою та смутком. Ми не можемо запевняти дитину, що з рідними не станеться нічого поганого. Але допомогти жити із цією невідомістю і не хвилюватися надмірно — нам під силу. Залучення дитини до якихось активностей може бути найкращим способом подолати тривогу.

Будьте чутливі до потреб — і дитини, і власних. Коли один із членів родини йде на фронт, інший залишається сам-на-сам із усіма обов’язками, серед яких і піклування про дитину. Поясніть дитині, що розумієте її потребу у щоденній підтримці, але якщо відчуваєте, що не справляєтесь — просіть про підтримку самі.


Як підтримати дитину, якщо її рідні зазнали поранення на війні

Кажіть правду.Шукайте слова, щоб пояснити прогноз щодо подальшого перебігу лікування. Навіть якщо ситуація непередбачувана, дитині буде набагато легше, якщо цей шлях вона пройде не сама.

Залучайте дитину до піклування про рідну людину.Турботу можна проявити дзвінками, малюнками, відвідуванням у лікарні. Але перед тим, як дитина зустрінеться із пораненим, поясніть, що вона побачить. Якщо після візиту виникнуть запитання, обговоріть те, що її непокоїть.

Поясніть дитині, що рани бувають «невидимими».Пережиті травматичні події проявляються в емоційній площині, а отже дитина може відчувати, що рідна людина змінилася. Поясніть у зрозумілий для неї спосіб, що у людини зараз на душі.

Допомагайте адаптуватися до змін.Після поранення рідної людини життя сім’ї може сильно змінитися, але дитина має знати, що про її потреби не забули. Шукайте підтримки у рідних і друзів, у школі.


Як допомогти дитині пережити втрату

Поясніть, що сталося.Знайдіть можливість бути в цей момент поруч, використовуйте прості слова і зрозумілі пояснення. Зовсім маленьким потрібно пояснити саме поняття смерті — що відбувається, коли людина помирає. Будьте готовими до запитань, які можуть виникнути як одразу, так і згодом.

Можна залучити дитину до ритуалів переживання втрати.Ступінь залучення може бути різним залежно від її віку та обставин. Якщо дитина боїться прощатися із близькою людиною, не потрібно її силувати.

Дозвольте дитині проявити смуток, адже це — прояв любові до того, хто пішов.Підтримуйте — словами, обіймами, лагідним поглядом, та розділяйте її біль. Коли вона буде готова, допоможіть повернутися до звичного ритму життя.

Бережіть спогади про померлу людину.Можете разом створити «книгу спогадів» із фотографіями, листами та малюнками. Спогади про померлу людину — це також гарна нагода замислитися над сенсом життя та нашими цінностями.

Повідомте школу, друзів дитини, щоб її могли підтримати.Добре, якщо хтось із них візьме на себе ті ролі і завдання, які померла людина виконувала у житті дитини.

Утім, якщо бачите, що дитина довго перебуває у стресі через втрату, якщо в неї є порушення поведінки і функціонування, потрібнозвертатися по фахову психотерапевтичну допомогу. Тут важливо діяти вчасно.

І чи не найважливіше — потурбуйтеся про себе, щоб мати сили турбуватися про дитину.


Як допомогти тим, хто переживає гострий стрес

Гостра стресова ситуація – це стан, коли існує загроза життю людини. Ті, хто опинився в такій ситуації, потребують психологічної допомоги. Як діяти і що робити, якщо ви той, хто повинен надати першу психологічну допомогу?

Є чіткий протокол допомоги людям, які щойно пережили гостру стресову ситуацію. Він простий у застосуванні та підходить не тільки для психологів, а й для всіх, хто бере участь у ліквідації наслідків. Його дотримання дозволить надати першу необхідну допомогу.

  1. Потрібно заспокоїтися самому. Працюйте лише у стабільному емоційному стані. Вам теж може бути страшно. Але ваша відмінність у тому, що ви можете контролювати емоції, тому зниження тривоги відбудеться швидше.
  2. Вкрай важливо! ПРО емоції не говоримо, нам потрібно «увімкнути» зовсім інші зони мозку.
  3. Не говоримо такі речі: «Заспокойтесь. Все буде добре. Все мине. Життя налагодиться» тощо. Такі слова замість надії дадуть людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить.
  4. Говоримо в набагато повільнішому темпі, ніж зазвичай. Навіщо це? Для людини, якій ми надаємо допомогу, зовнішній світ звалився, більше немає нічого стабільного. Тому ми маємо бути реальними і дати відчуття опори, впевненості, стабільності.
  5. Говоримо чіткими короткими фразами. «Поглянь на мене. Ти бачиш мене?» З цього можна розпочати. Людина відчуває ефект тунельного зору. Потрібно розширити цей тунель.
  6. Встановлюємо контакт і даємо перше відчуття, що є щось, крім пережитого жаху. Спочатку представтеся.
  7. Запитайте: «Як вас звати?»
  8. Далі – куди ви йшли, що робили, що збирались робити, коли …? (завила сирена, почалися постріли, всі почали бігти – назвіть ситуацію).

Гострий стрес може розірвати безперервність подій життя. Ці питання поєднують події в один ланцюг, повертають почуття безперервності життя.

  • Повторіть за людиною відповідь – чітко та ясно. Доповніть, якщо ви знаєте ситуацію. Без емоцій та подробиць.
  • Ще потрібно включити мислення, відновити відчуття контролю та власної значущості. Цей етап вимагатиме вашої творчості. Можна, наприклад, попросити порахувати людей, поміряти комусь тиск (якщо є тонометр), подивитися номери будинків довкола. Приклад формулювання: «Допоможи мені, мені дуже потрібно дізнатися, які номери біля прилеглих будинків – от того й того, але в мене поганий зір».
  • Потім нормалізація. Говоримо: «Всі твої реакції, які ти відчуваєш (перерахувати те, що ви бачите, наприклад, сльози, розгубленість, тривога, спустошеність, жах, збентеження, загальмованість, агресія тощо) – це нормальні реакції на ненормальну ситуацію».
  • Рідкісна ситуація – людина в ступорі. Якщо людина завмерла і не реагує, застосовуйте голос (скажіть щось впевнено та голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима). Можна пробувати дати в руки щось контрастне (якщо поруч є швидка допомога, то можна взяти лід і дати в руки). Не треба бити по щоках (як ми бачили в кіно). Під час ступору людина чує і розуміє, але не може рухатися.
ВАЖЛИВО
  • Не вступати в суперечки з людиною, якій надаєте допомогу, навіть якщо її думка відрізняється від вашої. Не переконуйте. Це не наше завдання. Наше завдання – допомога людині, яка переживає гостру реакцію на стрес.
  • Пам'ятайте, ми надаємо допомогу людині, яка особливо схильна до навіювання. Кожне наше слово може бути як терапевтичним, так і руйнівним. Наше завдання – знизити вплив стресової ситуації. Тому не слід вживати складні розумні слова, які можуть заплутати.

Як підтримати людину, що проживає втрату

/Files/images/photo_2024-03-12_10-49-23.jpg /Files/images/photo_2024-03-12_10-49-24 (2).jpg /Files/images/photo_2024-03-12_10-49-22.jpg /Files/images/photo_2024-03-12_10-49-22 (2).jpg /Files/images/photo_2024-03-12_10-49-24.jpg


Короткі анімаційні відео для дітей і дорослих із демонстрацією дуже простих вправ, що допоможуть заспокоїтися і психологічно себе підтримати.

Добірка складається з 20 роликів, їх можна переглянути на ютуб-каналі:

Стійкість для стійких. Обійми себе


Практики для стабілізації і подолання тривоги

/Files/images/photo_2024-01-25_15-04-51.jpg


Ігри для зняття стресу в дітей

(від психологині Світлани Ройз)

• Ліпка - розминати тіло, як тісто чи пластилін.

• Колобок - спочатку "засипати" борошна - пройтись легкими рухами по всьому тілу, потім, "налити" води - рухи, що гладять. Ліпимо тісто, а потім робимо колобок -дитина сидить, обійнявши себе руками. А ми її обіймаємо за спинку. Розкриваємо руки - колобок "випікся"

• Поцілунки - квадратний, трикутний, овальний - цілувати лобик чи щічку багатьма поцілунками так, щоб їх послідовність утворила форму

• Якого кольору поцілунок (є прекрасна книга "Якого кольору поцілунок) - наприклад, я тебе зараз цілую жовтим поцілунком, малиновим, райдужним тощо.

• Люлечка. Сісти за дитиною, обіймаючи її за спинку, можна погойдатися

• Обійманці - обійми мене сильніше, ніж я

• Кенгуру - Дитина сідає животиком до нашого животика й міцно обіймає.

• Призначити дитину головною з обрахунку обіймів.

• "Діду, де ти там? Не морозь (щічки, носик, попу, животик, ніжки...) нам", – дорослий каже слова, торкається до якоїсь своєї частини тіла. Діти також називають і торкаються її. Потрібно пройтись по всьому тілу

• Килимок - Простукати себе, усе тіло, мов килимок.

• Орангутанг - стукати із криком "Я-я-я-я" себе по грудній клітці, мов мавпа

• Торкатися одне одного "різними доторками" - як зайчик, як змія, як лисиця хвостиком.

• Сніговик - "ліпимо" із тіла дитини сніговика. Просимо напружити всі м'язи, наче вона змерзла. А потім "гріємо сонечком" - - а зараз вийшло сонечко І сніговик тане. І дитина розслабляється

• Малювати на животику, спині букви чи прості форми, а дитина має вгадати, що це.

• Хатинка. Ти – хатинка. Це в тебе підлога (ніжки), стіни (проходимо всім тілом доторками), дах – голівка. Ти в хатинці (можна покласти руку на серце).

• Квітка чи дерево. Запитати у дитини, ким вона хоче бути, якою квіткою чи деревом. Торкнутися стоп "В тебе дуже міцне коріння, воно із землі бере все, що потрібно для життя, і міцно тримає тебе". Торкнутися боків - "У тебе такий стрункий, сильний, міцний, гнучкий стовбур. Він може зігнутися, може схилитися, але він ніколи не зламається. Він витримає всі вітри та урагани". Торкнутися голівки. "А це твоя крона - красива, ніжна, соковита, сильна. Ти - дерево Життя".

Якщо дитина в стресі, торкаємося тільки частин тіла, прикритих одягом.

Наші доторки - не поверхневі, не лоскочуть, а трохи проминають.

Дитина може якусь гру просити повторювати багато разів - значить ця гра для неїнайбільш терапевтична.


Правила підтримки, якщо родина евакуюється з дитиною

Правила підтримки, якщо родина евакуюється з дитиною.


Як подбати про дитину, коли ви знаходитесь з нею в укритті

Як подбати про дитину, якщо ви знаходитеся з нею в укритті.


Які емоції та поведінка є прийнятними на даному етапі війни?

Які емоції та почуття є нормальними на даному етапі війни: думка психолога

Кiлькiсть переглядiв: 185

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.